Так уж вышло, что для меня "хочу" и "могу" вдруг пересеклись в одной точке, и ровно год назад, я приобрел маленькую яхточку для катания по Днепру...
Я вже двічі відпочивав у такому форматі з компанією Marinero. Перший раз це була Греція і однокорпусна яхта, вдруге — нещодавно на катамарані в Туреччині. Цінову політику розглянемо докладно в окремому пості, поки лише скажу, що такий відпочинок коштує приблизно стільки ж, скільки путівка в пристойний готель (не супердорогий) в Європі.
Якщо ви щороку відпочиваєте в одному й тому ж місці, особливо, якщо мова про Туреччину чи Єгипет, то ця історія не для вас...
Пишу цей бортовий журнал насамперед для тих, хто вирішив або роздумує попрощатися з «пасажирським» яхтингом, коли ти просто насолоджуєшся морем, а всю роботу за тебе виконує професійний шкіпер...
Коли вперше заходиш на яхту, все здається трохи рожевим. Спочатку ти потрапляєш на борт і думаєш — ну ніфіга собі, романтика, краса, і все так мило, компактно, чистенько, вітрила надуваються…
Частина 1. Раніше мені здавалося, що яхтинг — це якесь мокре, сире, просочене потом і сіллю слово. Саме так я пояснювала, чому люди взагалі знаходяться на яхті під вітрилами. Існує жарт, що подорож на яхті — це коли ти стоїш під крижаним душем і рвеш 100 доларів 🙂 Бо за ці гроші, в принципі, можна жити в 5-зірковому готелі і не чекати, поки тебе почне качати.
Кариби здавалися мені як острови вічного літа, суцільно вкриті кокосовими пальмами. Здавалося, що там зовсім немає чим зайнятися, окрім як просто лежати на пляжі. Це враження лише підкріплювалося фотографіями друзів у Facebook, які дружно вирішили вирушити в круїзи Карибським морем цієї зими. У моєму списку "Де я хочу побувати?" Кариби були десь на рівні “відвідати через 5–7 років”...
2800 морських миль. 19 діб. А тепер трохи докладніше :) Сюрпризи почалися ще за день до старту, коли я дізналася, що з трьох досвідчених капітанів у перехід вирушить лише один – Олег Ципко
Перші запитання, які мені поставили після повернення: “Ну як воно там?”, “Що найбільше запам’яталося?”, “Що вразило?”. І тут почалося найскладніше – як описати, що саме запам’яталося найбільше? Адже 19 днів в океані — це чималий шматок життя, і за цей час сталося дуже багато всього. Добре поміркувавши, я зрозуміла: було безліч моментів, які стали невід’ємною частиною мого трансатлантичного пригодницького досвіду.
Ще на борту літака закралося підозра — щось Канари не дуже схожі на острови, де 300 днів на рік сонячно....
