Канари очима новачка. Рекомендую!

Канари очима новачка. Рекомендую!

Вас вітають острови вічної весни!

Ще на борту літака закралося підозра — щось Канари не дуже схожі на острови, де 300 днів на рік сонячно. З ілюмінатора обвітрені скелясті пейзажі здавалися не дуже привітними, а хвилі неслися до берега і, розбиваючись об круті урвища, злітали величезними стовпами з такою силою, що навіть такому недосвідченому яхтсмену, як я, стало зрозуміло — нудьгувати не доведеться.

День 1. Команда в зборі.

Вся команда зібралася на борту. Ну, майже вся. Не було оператора, який мав незабаром приєднатися. Тому цього дня з марини ми не виходили. Усі познайомилися, зробили закупівлю. Капітан приймав яхту. На човні виявили невеликі несправності, які, за можливості, усунули.

Увага! Інформація для новачків! Запам’ятайте — це найпідступніший і найнебезпечніший день! У захищеній від вітру марині тихо і спокійно. За смачною вечерею з келихом місцевого вина та розповідями капітана, в оточенні жвавих однодумців і в передчутті чудового відпочинку, ваша пильність засне, і може здатися, що в такому ритмі пройде весь тиждень. Поспішаю вас запевнити — це не завжди так! Але з іншого боку — хіба не за новими враженнями та духом авантюризму ми сюди прилетіли?

Саме за цим. Тому можна спокійно розслабитися і налити ще один келих.

День 2. І знову “Добрий день!”

А ось цей день я б назвала найважливішим. Перший вихід у море — це справжня подія. Вийшовши з марини і виставивши вітрила під захистом острова, розуміємо, що перше враження не обмануло. Вітер дув дуже навіть не слабо, хвилі з завидною стабільністю омивали ніс яхти і періодично обливали тих, хто стояв на кормі. Ми намагалися пристосуватися ходити по хиткій палубі, намокли і змерзли. Мені здалося, що цей перехід тривав щонайменше п’ять годин, хоча потім виявилося, що не більше двох. Ось тепер можна сміливо сказати — пригоди починаються!

Цей день я вважаю вирішальним з кількох причин.

1. Досить скоро стане зрозуміло, кого закачує. Такі будуть. Користі з них цього дня мало. Чіпати їх не варто. Але наглядати все ж не завадить, щоб випадково ніхто не випав за борт (тьху-тьху-тьху). Їм цей день потрібно просто пережити. Далі буде простіше.
2. Цього дня капітан зможе оцінити свій екіпаж. Про себе, звісно. І вже розумітиме можливості команди. Думаю, це дуже важливо і іноді навіть може впливати на подальший маршрут переходу.
3. Ну і наостанок — звісно ж, саме сьогодні команда згуртується і в певній мірі навіть здружиться. Це стане помітно практично одразу — всі починають допомагати одне одному, а за вечерею вже є що згадати і над чим посміятися.

Одним словом — гарний початок!

День 3. Далі буде.

Це був гарний і приємний день. Спочатку. Ми вже майже перестали дивуватись тому, як швидко змінюється погода на Тенерифе. За лічені хвилини з гір спускається хмара, ллє дощ, і як бонус — шквальний поривчастий вітер і хвилі.

І третій день не став винятком. З марини вийшли спокійно й без метушні. Яхта йшла прекрасно. Вітер поступово посилювався, нагнав хмари з дощем, але зате ми розігнали човен до 11 вузлів і буквально “долетіли” до точки призначення. Після дощу виглянуло сонце, і до заходу в марину ми встигли навіть висохнути. Ось вам і “острови вічної весни”! Щоправда, місцеві кажуть, що така погода буває рідко — зазвичай значно тепліше і не так вітряно. Ну що ж, побачимо, як буде далі.

День 4. Екватор.

В этот день наша команда разделилась. 3 человека поехали кататься по острову, а еще 3 (и я в том числе) решили выйти в море и пройтись вдоль берега. У нас получился отличный переход. Погода выдалась на удивление солнечная. Даже получилось немножко позагорать. А еще по пути мы встретили дельфинов – удивительные создания! Видела их уже столько раз, а все равно когда рядом проносится стая и резвится вокруг яхты как бы заигрывая, восхищаешься, как ребенок.

Мы прошлись вдоль берега, бросили якорь, приготовили креветки. Кажется все уже “втянулась” и чувствую себя на яхте замечательно. И вот так, за вкусным обедом, любуясь видами заснеженной вершины вулкана Тейде начинаешь понимать, как же здесь хорошо, как далеко осталась суета больших городов. Понимаешь, что ради вот таких моментов стоит пробовать что то новое и необыкновенное. Этот день я бы назвала днем гармонии и покоя.

День 5. День китів.

Так-так, саме так. Сьогодні ми побачили сірих китів! Під час переходу на сусідній острів раптом з’явилися чорні спини — набагато більші, ніж у дельфінів. Вони повільно пливли зовсім поруч, перекочуючись на хвилях. Ми навіть чули їхнє “дихання” — хрипкий звук і невеликий фонтан води.

День 6. Екскурсійний

Ну як же без цього? Обов’язково потрібно бодай день присвятити знайомству з місцевими красотами. Сьогодні — день досліджень!

Майже вся Ла Гомера — величезний природний парк з рідкісними рослинами, чарівними лісами та вражаючими краєвидами. Ми взяли авто на прокат і вирушили командою вздовж звивистих доріг у пошуках краси та крутих фото.

Повернулися втомлені, але щасливі. А ввечері ще й влаштували собі гастрономічну подорож у місцевий ресторанчик, де спробували справжні канарські морепродукти.

День 7. Жесть!

Пробачте за різкість, але по-іншому цей день не назвеш. Це був саме той день, коли на борту важливий тільки капітан. І всі мають беззаперечно й миттєво виконувати кожну його команду. Точніше, крик — бо інакше не почуєш.

Вітер поривами до 42 вузлів. Хвилі — до 6 метрів. Ми йшли 55 миль проти вітру. Майже 12 годин в дорозі.

Яхту стабільно заливає хвилями — з носа до корми. Хто був на кормі — промок повністю, і навіть найкращий дощовик не рятував. Воду з черевиків я не виливала — а сенс? Вона знову набиралась миттєво.

Канари вирішили попрощатися з нами по-справжньому! У марину Радазул зайшли вже вночі. Замерзлі, змучені й голодні. Врятувала ситуацію лише наша екстрим-бармен, яка примудрилася приготувати коктейлі навіть у таких умовах.

Швартування. Вдих. Видих. Перевдягаємось. Вечеряємо. Виявляється, сьогодні ніхто, крім нас, не наважився повторити цей перехід. Ого! Це було круто.

І ось, коли розумієш, що це був останній день — стає трохи сумно. Завтра всі роз’їдуться. Капітан зустріне нову команду. А пригоди триватимуть.

Але я точно знаю одне: хтось із цього екіпажу назавжди закохався в море. І їх ще не раз можна буде зустріти у нових переходах — слухати їхні історії, і раптом виявити, що й ти тепер — один із них.

Леся

26.01-02.02.2018, Канарські острови
І етап Трансатлантичної подорожі