Цей маршрут був заборонений для яхт упродовж 35 років. Але
підкорився, абсолютно офіційно, команді “Марінеро”. І першою за часи незалежної
України у Чорнобиль увійшла моторно-вітрильна яхта “Friday” з параметрами 40
футів (12 метрів) осадкою з піднятим килем в 1м. і висотою щогли 14 м.
Ідея народилася рік тому, з подачі інструктора школи Артема
Шекольяна:
"Люди їдуть на яхтинг у Грецію, Туреччину, Хорватію...,
- казав Артем під час морської практики у Турчеччині, - летять на Кариби чи
навіть у Нову Зеландію. Але у нас тут під боком такі місця, яких нема
ніде на планеті і я мрію їх показати людям для того, щоб вони знову і знову
закохувалися в Україну".
Поміж членів екіпажу був і Антін Мухарський, один із тих,
хто одразу підтримав ідею Артема Шекольяна:“Метою експедиції було розвідати місця відпочинку,
швартовок, місцевих цікавинок та зупинок для повноцінного тижневого походу
Київським морем, верхів'ями Дніпра та вустям р. Прип'ять. Але надметою -
перший похід у Чорнобиль на яхт адже і за останні 35 такого ще ніхто не
робив.”
Щоб подолати шлях, команда оформила усі необхідні документи
й дозволи, постійно звірялася із лічильником Гейгера, і зрештою саме таким
чином з’ясувала, що подорожувати до Чорнобиля водою - безпечніше, ніж вже
звичними маршрутами суходолом.
Повернувшись до Києва, команда відзвітувала: річкові мапи
оновлено, безкрайні краєвиди відкрито, шлях прокладено, і головне -
підтверджено: Україна неймовірна!
"За 35 років відсутності у цих краях активної людської діяльності маємо нульовий радіаційний фон, найбільший
в світі біосферний заповідник площею у понад 2600 кв.км з первісною флорою
та фауною, унікальну інженерно-технічнуспоруду "Саркофаг", співставний
за масштабами з єгипетськими пірамідами, але головне – МІФИ про Чорнобиль, які
цікаві та зрозумілі усьому світу. Плекання міфів про самих себе – найперше завдання національних
еліт. Та оскільки Україна тільки знаходиться у стадії їх формування, то, почасти, користується
чужими, часом нав'язаними зовні міфами про одвічних невдах, чорноротих
заздрісників, схильних до міжусобних конфліктів, розбрату, чварів, дріб'язкових
суперечок, обмежених провінційних тупаків із хуторянською свідомістю, буйних
анархістів нездатних до зважених структурованих державотворчих дій. І це, почасти, правда. Сумна
і сувора постколоніальна правда. Адже (повторюся) ми тільки формуємо
національну еліту.
Але я глибоко переконаний, що журба і захлана мрійливість – перші
ознаки рабської ментальності. Справжня бо еліта – це воля і наступ, це
шал і кураж завойовника, а не опущені в келих сумні вуса одвічного невдахи.Ось чому в аспекті нинішнього ставлення до Чорнобиля нам треба, відживши
трагедійні часи, лишити про них історичну пам'ять, але рухатися вперед
до переформатування сприйняття терміну Чорнобиль, у символ Відродження та нової
Потуги, що, у міфологічному контексті цілком збігається з процесами сучасного
українського націєтворення.
Із зруйнованого вибухом чорнобильського реактора почався повільний
розпад СРСР. Із відновлення екології та унікальності Чорнобильських місць починається
й нова хвиля Українського Відродження.
Тепер моє завдання усталити цей міф у книжках і образах)))"
© Антін Мухарський
