Позначка у 50 вузлів вже давно стала звуковим бар’єром для вітрильного спорту через труднощі виготовлення судна, здатного здолати й утримувати таку швидкість. Але для всіх, починаючи від кайтсерфінгу, закінчуючи віндсерфінгом та спеціально побудованими швидкісними човнами, було лише питанням часу, коли рекорд буде перевершено. Коли в 2012 році Vestas Sailrocket 2 Пола Ларсена побив попередній рекорд, встановивши позначку 65,54 вузла, судно стало найшвидшим вітрильником на планеті Земля.
Sailrocket був ну дуже досконалим концептуальним човном, і одним із численних чинників побиття рекордів стала розробка суперкавітаційного шверту. Простіше кажучи, гідродинамічна кавітація тут відбувається за рахунок зниження тиску рідини з боку шверту, і там навіть може утворюватися вакуум чи порожнина на швидкості якраз близько 50 вузлів. Ларсен і його команда створили шверт з великим пласким заднім краєм, яка сприяла такому ефекту, хоча, по суті, у матеріалах не було нічого твердого. Довівши ефективність концепції і встановивши рекорд, всі вщухли, і здавалося, що боротьбу за створення найшвидшого у світі вітрильника було завершено. Утім, тепер її збираються поновити і нова позначка, що майорить на горизонті - швидкість у 80+ вузлів.
Syroco
Якщо наявність у вашій команді спортсмена зі швидкісними здобутками - це ознака потенціалу, то Syroco, безумовно, починає у переконливому стилі. Алекс Кайзергес планує керувати човном, і є співзасновником проекту. За його спиною - безліч рекордів швидкісного вітрильного спорту і перемог, включаючи здобутки у кайтсерфінгу. Крім того, він чотири рази вигравав чемпіонат світу зі швидкісного кайту. Тож він, без сумніву, знає, як швидко рухатися водою, і цілком може стати ключовим героєм у намаганнях цієї команди створити новий найшвидший вітрильник усіх часів.
Концепція Syroco - названа на честь теплого вітру «sirocco», що походить із піщаних просторів пустелі Сахара - по суті складається з трьох компонентів: корпусу або модуля; кайту, який забезпечує рушійну силу; і підводного крила, метою якого є компенсація вертикальної сили та баланс відносно сил, які генерує кайт. По суті, це шверт на довгій вертикалі з Т-образною структурою в основі. Разом із кайтом вони працюють у тандемі, і що вище здіймається у повітря кайт, тим глибше йде під воду шверт. Якщо ж кайт тримати ближче до поверхні води, то й шверт прагнутиме більш горизонтального вирівнювання. Утім, є нюанс. Ми звикли до підводного крила, яке працює як трамплін, але французи вирішили створити щось середнє між швертом і фальшкілем, адже конструкція заразом буде допомагати утримати човен від зльоту.
Тож, чим швидше судно рухається, тим більше зусиль потрібно, аби поєднати фізику кайту й шверту.
Як і у випадку з Vestas Sailrocket, команда використовуватиме суперкавітаційні матеріали - за рахунок яких у тому числі планують досягнути мети у 80 вузлів. Вже цього 2021 року, команда Syroco повинна отримати дистанційно керовану ¼-модель свого човна на воді, а потому, якщо все піде за планом, спробують побити рекорд у 2022 році.
